ГоловнаРеєстраціяВхід Офіційний сайт школи І-ІІІ ступенів № 151 міста Києва Понеділок, 27.01.2020, 15:36
  Каталог статей Вітаю Вас Гість | RSS

 
 
Головна » Статті » Вчителю-початківцю і не тільки

«Географія» шкільного класу

Поради молодому вчителеві й не тільки...

«ГЕОГРАФІЯ» ШКІЛЬНОГО КЛАСУ

Особиста територія і психологічний простір особистості

Багато шкільних учителів неодноразово помічали, що варто посадити учня в класі за іншу парту, як він раптом змінюється. Причому змінитися можуть і його поведінка, і результативність його навчальної діяльності, і його соціальний статус у середовищі однолітків. Це простий і ефективний інструмент, напевно, використовував багато хто, але чи замислювалися ми над тим, як він насправді працює, і чи знаємо ми, як правильно його використовувати.

У зв’язку з цим виникає питання: «Чи можна, змінюючи просторове розташування учнів у класній кімнаті, досягти позитивних змін у їх навчальній діяльності?»

Усім відомо, що ми не випадково обираємо те або інше місце в просторі. Є ділянки території в різних приміщеннях, де нам дуже комфортно, а є такі, де ми почуваємося дискомфортно. Існують гранично малі й гранично великі відстані, на яких ми готові та здатні ефективно взаємодіяти або просто спілкуватися з людьми.

Часто місце, яке займає учень у просторі класної кімнати, йому уявляється комфортним і зручним. Іноді навпаки — дитина відчуває, що щось не так, але не розуміє і не може усвідомити, що її турбує. Вона проявляє підвищену тривожність, щохвилини озирається, упускає олівці і ручки, відволікає сусідів, а це, у свою чергу, позначається на її навчальній діяльності. Досить часто ані вчитель, ані учень не можуть пояснити причини цієї стурбованості.

Навіть цей буденний досвід свідчить про реальність гіпотетичного припущення про те, що зміна місцезнаходження дітей у просторі класної кімнати в процесі навчання змінюватиме не тільки зовнішні характеристики навчальної діяльності, але й її продуктивність.

Існує ціла наука про поведінку людей у просторі безпосередньої комунікації — проксеміка, але її досягнення поки мало затребувані педагогічною психологією і навчальною практикою. У зв’язку з цим не можна не відзначити один психолого-педагогічний парадокс — з одного боку, зв’язок життєвого простору з фізичним буттям людини та її психологічним світом є очевидним, з другого — питання просторового розміщення учнів на заняттях у педагогічній психології практично не обговорюють. Психологи і педагоги здебільшого ігнорують факт впливу просторового розміщення на успішність навчальної діяльності і зазвичай не вважають територію школи або класної кімнати засобом підвищення результативності навчальної роботи.

Дистанції комфортного спілкування

Центральною ланкою проксеміки є поняття комунікативної дистанції. Ця тематика набула широкої популярності завдяки серії досліджень, присвячених аналізу дистанцій комфортного спілкування представників різних культур (І. А. Шмерліна). Тепер уже широко відомо, що люди, кі живуть у різних країнах і виховані в різних культурних традиціях, несвідомо обирають різні дистанції для міжособистісного спілкування.

Особливе місце в соціальній психології належить вивченню просторових механізмів, здатних управляти соціальною взаємодією і комунікативною поведінкою людей у закритому життєвому середовищі або замкненому просторі. Дослідники визначають два типи замкненого просторового середовища: один перешкоджає встановленню міжособистісних комунікацій (наприклад, розташування місць в автобусі), другий, навпаки, сприяє спілкуванню людей (приклад — купе потяга). За цим принципом (сприяння/перешкоди взаємодії) можна легко поділити способи розташування учнів у просторі класної кімнати. Деякі фахівці звертають увагу на феномен постійності поведінки людей за умов специфічної просторової конфігурації приміщення. Вони підкреслюють, що фізична організація середовища відображається на поведінці людей.

Способи розташування учнів на уроках

Ще в початковій школі нас ознайомили з простим правилом арифметики — «від зміни місць доданків сума не змінюється». А відомий російський письменник І. Крилов у чудовій байці «Квартет» написав про своїх героїв: «А ви, друзі, як не сідайте!..» Усе це, безумовно, є справедливим щодо неживих складових і невправних музикантів. Але чи спрацьовує це правило в психології спільної навчальної діяльності?

Дослідження діяльності учнів під час застосування традиційних і нетрадиційних схем розташування парт у класній кімнаті дозволяють стверджувати, що переміщення учнів у просторі класної кімнати на уроках дають багато цікавих ефектів.

Зазвичай діти в класі сидять так, як зазначено на схемі 1.


Схема 1. Розташування учнів на уроці

Погляньмо на цю добре знайому всім схему з точки зору можливостей організації колективної взаємодії дітей у процесі навчання. Неважко помітити, що за такого розташування місць кожен учень здатний взаємодіяти переважно з учителем, адже тільки з ним він може мати повноформатний візуальний і мовленнєвий контакт.

Таке розташування дітей у шкільному класі має багатовікову історію і тісно пов’язане з методичною стороною навчальної роботи, що традиційно здійснюється за умов класно-урочної системи. Ця схема жорстко закріплює лідерське становище вчителя. Кожен учень взаємодіє з учителем і обмежений у можливостях взаємодії з однокласниками.

Крім того, закріплене за кожною дитиною місце за певною партою має свій соціальний ранг.

Так, перебування учня на першій або останній парті у класній кімнаті й до сьогодні відображає і визначає ступінь його навчальної успішності, його статус у колективі однолітків, характер його взаємин з учителем.

Природно, що учні зазнають позитивного й негативного впливу від присутності інших. Але очевидне або приховане ранжирування учнів і можливість бачити лише потилиці, а не обличчя одне одного істотно перешкоджають взаємній участі кожного з дітей у рівноправному навчальному діалозі.

Розташування учнів на лекції

Багато в чому схожим, але не ідентичним є розташування учнів для проведення навчальної роботи під час застосування спорідненої класно-урочної — лекційно-семінарської форми організації навчальної діяльності. Звичайний урок істотно відрізняється від класичної лекції. Тому на лекції слухачі зазвичай розташовуються не так, як на уроці. Традиційний порядок цього розташування пропонуємо на схемі 2. Він, як відомо, склався у процесі багатовікової навчальної університетської практики, усім добре знайомий і зовсім невипадковий. У школі його іноді використовують у старших класах, але він не набув широкого поширення.


Схема 2. Розташування учнів на лекції

Однією з причин є відсутність спеціальних приміщень. Але, мабуть, найважливіша причина — відсутність приміщень, тому що навіть старші школярі мають обмежені можливості працювати і! лекційному режимі.

Важливим є те, що розташування учнів (студентів) було й залишається не площинним, як у класно-урочному варіанті. Професор перебуває внизу, а місця студентів установлені на різних рівнях, що поступово підвищуються. Цього вимагають закони ергономіки. Студент, який сидить нагорі, може побачити професора, тільки підвівши очі, лише на мить відірвавшись від своїх записів.

Змінивши таким чином розташування місць учнів і методику викладання матеріалу, можна досягати добрих результатів тільки за рахунок ефекту новизни, але якщо до цього додати ефекти від інтенсифікації процесу колективної взаємодії, то результат того вартий. Хоча слід визнати, що школярі не можуть працювати повноцінно в лекційному режимі через вікові особливості.

Було проведено цікавий дослід, у якому брали участь учні другого класу — на весь навчальний день дітей посадили за цією схемою. З учнями впродовж тривалого часу проводили не лекції, а звичайні уроки, тільки схему розташування дітей у просторі було змінено. Перше, що відразу впало в очі,— це очевидне пожвавлення дітей за такого незвичного розміщення їх навчальних місць. Діти переживали деяку ейфорію й активно обмінювалися думками з цього приводу протягом тривалого часу. Окрім цього, з поведінки учнів па занятті стало зрозуміло, що кожна дитина поводилася розкуто. У дітей з’явилося відчуття свободи, а разом із нею і деяка вільність у поведінці. Дисципліновані другокласники, які зазвичай спокійно сидять на уроці, підводять руки, щоб сказати щось публічно, раптом почали перемовлятися одне з одним, намагатися вигукувати з місця, виправляти відповіді однокласників.

Стало очевидним, що раптове відчуття свободи без необхідної для ефективної колективної взаємодії відповідальності може працювати як деструктивний чинник. Проте цей досвід ми схильні оцінювати як корисний і для учнів, і для педагога. Саме такі нескладні зміни, що дають ефект свободи і розкутості, можуть стати засобом для формування самодисципліни і самоорганізації в колективній навчальній роботі.

Прагнучи урізноманітнити характер спільної навчальної діяльності дітей, педагоги нерідко вдаються і до іншого взаємного розташування учнів на заняттях.

Розташування учнів на семінарі

Цей спосіб розташування учнів ілюструє схема 3. Він так само, як і лекція, належить до університетських винаходів, і найбільш прийнятний для проведення інших форм, що нагадують університетські семінари. Оскільки уроки-семінари — не рідкість у старших класах школи, їх часто проводять під час вивчення предметів, орієнтованих на колективне обговорення, цей спосіб розташування навчальних місць є популярним.

Цей варіант розташування учнів, крім незмінного ефекту новизни, сприятливо позначається на навчальній роботі, спостерігається підвищення рівня навчальної взаємодії дітей на заняттях. Прості спостереження свідчать, що активність учнів під час обговорення відчутно збільшується.


Схема 3. Варіант розташування учнів на семінарі

Неважко помітити, що ця організація простору є демократичнішою, ніж ті, що ілюструють дві попередні схеми. Кожен учасник бачить усіх і може спілкуватися з усіма, усі бачать його і можуть спілкуватися з ним. Кожен може висловитися і бути почутим не тільки вчителем, але й усіма учасниками заняття. Проте підкреслимо, що місце педагога тут, як і раніше, відокремлене, отже, педагог тут — голова, він управляє колективним обговоренням. Отже, ця організація простору підкреслює його особливу, домінуючу роль.

Щоб зробити процес спілкування демократичнішим, па місце вчителя можна саджати по черзі кожну дитину, доручивши їй роль учителя (спікера). Для того щоб учні змогли виконувати ролі спікерів, їм необхідно раніше попрацювати в такому режимі, коли вчитель виконує роль ведучого (спікера). Такий досвід надає учням зразок проведення колективного обговорення. Природно, що діти не просто засвоюють, а на підсвідомому рівні вбирають манери керівництва дискусією, що демонструє вчитель. Це накладає велику відповідальність на роботу вчителя на цьому етапі.

На місце спікера саджали не лише авторитетних учнів, «зірок», але й «ізгоїв» — однокласники однозначно сприймали їх як лідерів. Ступінь результативності навчальної дискусії залежав не від соціометричного статусу учня в колективі однолітків, а від його прагнення й уміння управляти дискусією.

У другому класі використовували схему розміщення дітей на занятті, як і попередню (схема 2), — на весь навчальний день поставили столи, як зазначено на схемі 3. Незважаючи на те що на таких уроках, як математика або українська мова, обговорювати дітям особливо нічого, їх активність помітно зросла. Щоправда, під час перших спроб вона була здебільшого деструктивною. Інтенсивно працював ефект новизни й виникало відчуття свободи, не підкріпленої відповідальністю і самодисципліною. Діти активно перемовлялися одне з одним, учителеві частіше доводилося робити їм зауваження. Постійно виникали мікрогрупи, які створюють свої центри спілкування. Оскільки більшість дітей сиділа до вчителя боком, вона почувалася значно розкутішою, ніж за звичного розташування. Це викликало певний дискомфорт і дуже відволікало вчителя на уроках математики й української мови, а на уроках природознавства така форма розміщення дітей дала доволі позитивний результат. Відповіді діти часто адресували вже не тільки педагогові, але й одноліткам. Діти яскравіше реагували на тих, хто відповідав, і активніше брали участь в обговоренні.

Схема 4 пропонує схожий, але не ідентичний до попереднього спосіб розташування учасників заняття, а отже, вона здатна продукувати дещо інший варіант взаємодії. Головна її відмінність у тому, що тут педагог (або учень-спікер) уже не домінує. За характером розташування він не «головний», а «рівний серед рівних». Звісно, за бажання він може виконати роль ведучого або арбітра, але ця роль не підкріплена схемою організації простору.


Схема 4. Варіант розташування учнів на семінарі

Цей варіант розташування дітей є дуже результативним для ефективної організації спільної навчальної діяльності. Колективне обговорення проблеми створює максимально сприятливі умови для взаємодії. Щоправда, у сьомому класі виявилося, що за такого варіанта розташування виникають різні ситуації під час виконання ролі спікера вчителем та одним з учнів. Учитель легко виконує роль спікера, а учень у змозі впоратися з цим тільки за умови наявності в нього лідерських здібностей, що хоча б частково визнають однокласники.

У другому класі таке розташування учнів виявило несподівані результати. За зовнішньої схожості такого розташування дітей на занятті з попереднім варіантом виявилися доволі суттєві відмінності в характері навчальної діяльності дітей.

Ейфорія з приводу нового розташування столів у класі минула швидко. Відразу далося взнаки те, що за такого розташування дитина опиняється постійно на виду. Вона вже не відчуває псевдозахищеності через те, що сидить боком до вчителя і більшості однокласників. Це сприяло дисциплінованості й відповідальності кожного. Якщо на уроках математики і мови здебільшого задовольнялися тільки цим, то на уроках читання, природознавства чо цього додалася активізація навчальної взаємодії. Діти могли відповідати з місця і при цьому почали адресувати свої відповіді не стільки вчителеві, скільки однокласникам. Тим, кому пропонували відповісти детально (традиційне запрошення до дошки), тепер запрошували в центр кола, утвореного столами однокласників. На перший погляд, це не дуже зручно, тому що до когось доводиться стояти спиною, але вийшло дуже цікаво.

По-перше, ті, хто відповідали, дещо зміщувалися від центра, гак, щоб їх бачила більшість однокласників. По-друге, вони часто ставали спиною до вчителя й обличчям до більшості дітей, цікаво й те, що діти активно поверталися, отримуючи запитання від однокласників і відповідаючи на них.

Деякі труднощі за такого розташування дітей на заняттях виникали з використанням дошки.

Описаними способами не обмежуються всі можливості активізації навчальної взаємодії завдяки особливій організації просторового розташування навчальних місць. Існують і менш поширені, але ефективні варіанти.

Розташування учнів для роботи в парах

Як розташувати учнів, які працюють у парах? Для роботи в парі дітей мол<на розташувати так, як зазначено на схемі 5.


Схема 5. Розташування учнів для роботи в парах

Досвід показав, що стільці учнів, поставлені навпроти одне одного, у процесі взаємного навчання неодмінно зміщуються щодо центральної лінії (один праворуч, інший ліворуч). Можливо, у розташуванні «навпроти» завуальовано спрямованість на агресію, яка є можливою в дискусії, але не потрібна в ситуаціях взаємного навчання.

У ситуаціях, коли двом дітям ставлять завдання на кооперацію (виконання спільної роботи), виявилося, що їм комфортніше сидіти поряд, а не навпроти, хай навіть із зсувом. Тому робота в парах вимагає детально продуманого розташування дітей, що відповідає характеру їх діяльності.

Для роботи в невеликій групі (3—4 дитини) є характерними ті самі закономірності, що виявилися за навчальної роботи в парах. Усе залежить від того, яку спільну діяльність ми створюємо. Тут важливо, про який вид взаємодії йдеться — про кооперацію чи про конкуренцію.

Конкуренція, або навчальні турніри,
і просторове розташування учнів

Одним із найпродуктивніших способів колективної конкурентної взаємодії може бути об’єднання учнів класу у 2 (рівні за кількістю учасників) групи. Для цього учнівські місця найкраще розставити так, як це зображено на схемі 6.

У цьому випадку ми моделюємо ситуацію групового змагання, де групи протистоять одна одній. Природно, що це протистояння є цікавим і ефективним, коли в кожного учасника є власна думка щодо обговорюваної проблеми. Слід з’ясувати, хто якої точки зору дотримується, і об’єднати за цим принципом дітей.

Потім педагог або виконує роль спікера, або доручає це одному з учнів. Так само як і у випадках, описаних вище, підлітки сприймають учня, який сидить на місці спікера, як лідера, незалежно під його соціального рангу в колективі. Вочевидь, реальний досвід керівництва повинен позитивно позначитися також на розвитку соціальної компетенції цього учня.


Схема 6. Розташування учнів на занятті для колективної дискусії

Щодо всього класу можна очікувати на позитивну динаміку групової інтеграції.

Під час таких колективних дискусій у кожній із двох груп неодмінно виявляються свої лідери, що є природним. Ми не прагнули наперед закріпити їх місця, а спробували з’ясувати, яке місце вони оберуть самостійно. Цікаво, що за такого розташування учнів лідерові групи взагалі не потрібне спеціально відведене місце. Він вимушений постійно переміщуватися за спинами товаришів, щоб консультуватися з кожним і мати нагоду управляти діями групи. В обох групах семикласників ролі цих лідерів брали на себе дівчатка.

У початкових класах подібні варіанти розташування дітей на заняттях можуть використовуватися лише фрагментарно (наприклад, можна проводити в такому режимі дискусії про дружбу між однокласниками, про поведінку на перервах).

Командні навчальні турніри можна проводити в різні способи. Можна варіювати принципи відбору дітей у групи (за принципами різнорівневої підготовленості учасників, наявності дружніх зв’язків або відстоювання певної точки зору тощо).

Завдання групам можна давати наперед, щоб вони спільно підготувалися до турніру, а можна робити це й експромтом.

Розташування учнів для роботи в невеликих за складом групах

Окремо слід зупинитися на роботі дітей у невеликих за складом групах, що також вимагає раціонального способу організації простору (схеми 7 та 5).

Послідовності роботи:

1. Учні класу об’єднуються у групи по 5-б осіб.

2. Усі члени групи (у режимі домашнього завдання) вивчають таку саму кількість інформації, але кожному учневі дається для опрацювання тільки певна частина загальної теми.

3. На уроці група сідає разом за один стіл (декілька зсунутих разом столів).

4. Учень ознайомлює решту учасників групи з тим, що він вивчив (навчає їх). Усі члени групи повинні заслухати кожного.

5. Потім учитель проводить опитування, при цьому ставить запитання будь-якому членові будь-якої групи за будь-яким розділом теми.

6. Відповіді підсумовують і визначають команду-переможця. Оцінки можна ставити як індивідуально, так і на підставі загальних, групових результатів.

Ускладнений варіант. Перед роботою груп можна призначити час для зустрічі з «фахівцями». «Фахівцями» у цьому випадку називаємо учнів, які вивчають аналогічні розділи теми. Вони


Схема 7. Варіант розташування учнів для міжгрупової взаємодії

Способи кооперації груп

У межах кожної з форм організації спільної діяльності можна використовувати різні варіанти кооперації учнів на заняттях.

Спільно індивідуальна

Учасники на початку працюють індивідуально і лише на завершальному етапі робота кожного стає частиною спільного продукту.

У цьому випадку важливим є план роботи. Варіанти планів:

1. План може запропонувати вчитель (наперед розподілити, що робитиме кожен у межах загального завдання).

2. План може розробити група перед початком роботи («Це робитимеш ти, це — він, а це — я...»).

Спільно-послідовна

Найяскравішими прикладами, що ілюструють механізм такої взаємодії, є спортивна естафета і виробничий конвеєр.

За спільно-послідовної форми організації діяльності результат, отриманий одним учасником, стає предметом діяльності другого, потім — третього, четвертого та ін.

Приклад одного з варіантів:

1. Учні класу об’єднуються у групи по 5-6 осіб.

можуть поспілкуватися між собою, щоб уточнити свої знання і методику подання інформації іншим учням.

2. Кожен учасник бере зі столу картку з питанням у межах обговорюваної теми (як білет на іспиті) і відповідає.

3. Коли він дав відповідь на питання, розповідь продовжує інший учасник.


Схема 8. Варіант розташування учнів для міжгрупової взаємодії

У результаті група дає колективну відповідь на спільну тему.

Спільно-взаємодіюча

Передбачає узгоджені дії учасників на всіх етапах роботи від планування і проектування до завершення (отримання остаточного продукту).

Взаємодія може відбуватися:

• у парах;

• у невеликих групах (3-4 учні);

• у групах по 5-6 учнів;

• відносно великих групах (увесь клас).

Крім того, на другому рівні є можливою взаємодія між парами й невеликими групами. Ця взаємодія може відбуватися на підставі спільно-індивідуальної, спільно-послідовиої або спільно-взаємодіючої форми організації, що урізноманітнює процес організації спільної роботи дітей.

Навчання дає індивідуальні результати, але традиційно є спільною діяльністю. І не випадково, що навчання, яке використовує потенціал співпраці, виявляється дуже ефективним. Воно не тільки сприяє кращому засвоєнню знань, але й забезпечує виховання таких елементів соціально орієнтованої поведінки, як чуйність, самодисципліна тощо.

Успішність спільної навчальної діяльності і ступінь результативності індивіда, який бере участь у ній, залежать від безлічі причин психологічного характеру. Важливу роль відіграють особливості територіальної поведінки дітей. Дитина не випадково займає те або інше місце в просторі. Вона не байдуже ставиться до тих переміщень, які в цьому просторі відбуваються. Її настрій, успішність діяльності значною мірою зумовлені цим чинником.


Джерело: Ворожейкіна О. М. 100 цікавих ідей для проведення уроку.
Категорія: Вчителю-початківцю і не тільки | Додав: Jul151 (19.08.2012)
Переглядів: 1693 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
 
 
Вакансії
На даний час у школі відкрито вакансії:
1)вчителя математики



Оголошення
До уваги учнів, батьків та мешканців мікрорайону!

У школі здійснюється збір
макулатури, кришечок від пластикової тари
та використаних елементів живлення

Форма входу

Пошук

Категорії розділу
Мої статті [1]
Адміністратору [21]
Атестація [8]
Вчителю-початківцю і не тільки [11]
Охорона праці та безпека життєдіяльності [26]
Поради батькам [9]
Поради вчителям [14]
Цивільний захист [9]
ПТУ [1]
І-ІІ р.а. [1]
ІІІ-IV р.а. [2]
Психологічна служба [5]
Педагогічна рада [7]
Публічна інформація [3]

Google+

Блоги шкільних МО
  • МО класних керівників
  • МО вчителів початкових класів
  • МО вчителів-словесників
  • МО вчителів іноземних мов та зарубіжної літератури
  • МО вчителів математики, фізики та інформатики
  • МО вчителів суспільно-гуманітарних та природничих дисциплін
  • МО вчителів оздоровчо-естетичного циклу

  • Блоги вчителів
  • Блог Савчук О.М.
  • Блог Коротич О.Р.
  • Блог Баришнікової А.П.

  • Корисні посилання
  • Сайт Голосіївського РУО
  • КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
  • Сайт Департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
  • Освіта.ua
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  • Київський регіональний центр оцінювання якості освіти
  • Український центр оцінювання якості освіти
  • Центр науково-освітніх інновацій та моніторингу
  • Інститут інноваційних технологій та змісту освіти
  • Український інститут національної пам'яті
  • Інститут післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Б.Грінченка
  • Електронна реєстрація на курси підвищення кваліфікації
  • Профспілка працівників освіти
  • Державна інформаційна система освіти (ДІСО)
  • Літературно-художній журнал "Дніпро"
  • Безкоштовна електронна бібліотека класичної літератури
  • ON-ляндія - безпечна веб-країна
  • Соняшник - українознавча гра
  • Центр навчально-методичної літератури
  • ПедПРЕСА
  • РАНОК
  • МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК
  • Київські учнівські олімпіади з інформаційних технологій і вивчення інформатики
  • Електронний репозитарій підручників
  • Моя кар'єра
  • АС Школа
  • Щоденник
  • Весела Абетка
  • Конкурс "Кенгуру"
  • Усе про Т.Г. Шевченка
  • Веб-простір безпеки
  • Укриття м. Києва
  • Блог бібліотеки "Чапаївка"

  • ДОН

    Гаряча лінія

    Shodennik.ua

    Наше опитування
    Якими повинні бути шкільні підручники?
    Всього відповідей: 380

    Свято дня
    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

    Календар

    Київський час

    Погода в Києві

    Міні-чат

     

    Школа І-ІІІ ступенів № 151 міста Києва. Copyright MyCorp © 2020
    Безкоштовний хостинг uCoz